Що є постійно «сучасним»? Що вічне.
Згідні всі.
І серце, і справжній розум (неземний!), і усвідомлення в людині, — згідні з цим.
Далі.
Класика, вибачайте, — це третя реальність цілого Божого.
Добре. Тоді що не є постійно «сучасним»?
Ага!
Що викривлене.
Перевірте, що… ви чекали — що завгодно, але…
Тихо. Ось не виправить щось людина в шкільному віці у собі. А що бачить? Далі?
Не виправить «...щось людина в собі — і йде — далі мучити себе, і інші біля неї мучаться» (св. Силуан).
Візьмімо: будь-хто з поетів — що зрозуміє, відірвавшись хоч на якийсь час від Бога? Так казав Давид.
Хочеться мовчати, бо правда.
Вам говорити?
Ну, дитинство серйозне — бачить, і зрілість неуявна, також. І?
Юність не бачить.
Отже??
Змінюйте мислення.
Ісайя, пророк Давид — перша реальність: вони вічні, ясно всім вибраним.
Твори — довели. Спокійно.
Давидові Псалми — вічні, «сучасні», і найповніші, і — найпотрібніші (інтелегенціє, sic!), найживіші!! — страшно і подумати…
Мати Божа, допоможи, доброму.
Промисел Божий — усеоб’ємний, всевідаючий і своєчасний.
Благословення від Христа і Богоматері — переклад Псалмів. Крапка. 2003 рік (фантастика! — щодо мене).
Хто я? Я в 2003 році люблю в цьому Давидові — найстихійніше, фактурне, вольове, це я — жах (якщо словом одним).
Вечеря! Вечеря із вітром, зірками, Ноєвим ковчегом. Давид — пастух овець.
Пішли.
Історичні парадокси. Як це Бог робить: Церква сама по собі, а я не викривлююсь. Я не «забубєнний»!
Виклик — це мені: історії, космосу, і, вибачте, — есхатології: з ляльками цими розібравсь я. Бог — чекає…
Я тоді зупиняюсь; Давид не з таким серцем ходив перед Христом Богом…
Складається враження: усі без винятку викривлені.
Ви, якщо за масштабом Отця, ніщо ви, і я теж, бо — молекулами перед Отцем стають навіть святі Христові… Он-на!
І бийтесь об стіну головами!
Коли прозрів — о, я Йому таки і вдячний, нашому Богу-Христу!!
Урвителі помислів спецслужб — ви, як художник вірно вам те кажу, заполітизовані патріархи.
Нічого не хочеться мені і писати, прозово.
А Псалми знаєте??
Що Псалми є? Висота духу, чистота божества, жахливий потенціал (святі всі окормились в Давидові!)…
Церква єднає? Ісус Христос мене єднає з Церквами! До нього приходять. То Бог і Людина, Який єднає все і всіх у вічному Житті. З Отцем і Духом Небесним! А висновки?
І надихав Псалми — Він.
Опирався словами на них — Він.
Надихнув перекласти Псалми — Він.
Я посланий пророк. Ви ж відштовхуєте Старий Завіт, боягузи, покручі всіх світових релігій!
Та не згіршуються Псалми від того! не опускають дух і не старіють, хоча майже все постаріло, застаріло все…
Бо то Сила Божа. Сили Божої не відаєте і Псалмів, нового нічого теж…
Професійного поетичного перекладу навіть не було!
Незмінні: Євангеліє, Літургія, причастя Тіла і Крові, молитва Ісусова, сила Псалмів…Чи не весь світ поза Псалмами.
«Псалми — я відчув — це стосується мене... немов і до мене, і про мене» (Назар Романюк, директор муніципального Центру, м. Львів).
А я?? Живим зоставсь...
І що скажемо?
Б’ються об викривлення у собі, мов об стіну. Похвалимось:
з-під асфальту витягуєм забиті звичаєвістю і закатані під асфальт душі ми,
Христові поети, ірмологіони,
Псалми, давні напіви і розпізнавання духів: себто культура в Церкві,
бо її розполовинена і розділена Церква теж-таки відкидає,
ясно це вам… не будьте ж ви придурками!
І, знаючи їх, викривителів Росії і лівобережної України, писав, керований Богоматір’ю, о. О. Шмеман:
«…поразительное столкновение в них человеческого отчаяния и веры. Ничто с такой силой не доказывает условность, призрачность всех «эволюций» человека… Устарел — хотя бы отчасти — «византиизм»… Но не Псалмы…»
(о. А. Шмеман, «Дневники», с. 257).
Що ж? любов усіх людей вас спасе? Як? Лиш хіба що — Богоматір…
Багатствами Христа я з вами ділюсь! Зубатий. Що є беззубий поет??
Нявкаєте?
Мені навіть Небо на це не відповіло.
Клим-режисер каже, що це він.
Богоматері можна сподобатись відповіддю ясною!
Бо ви ніби під землею є; гукну — всі десь під землю провалились…
Ділюсь Псалмами і я, і Христос. А мої псалми? Словом Христовим обдаровують – не тьмяним!!
Стіни пробивати мною!! і — що далі?
Бог знає далі.
Горизонтально подаєте душами ширвжиток??
Ви кажете: ми ректори, ви нас преобразіть... (!!)
Жебраком станьте, киньте все,
ходіть дорогами і співайте Псалми, —
шкури з себе здеріть, як я:
преображу.
23.02.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович