* * *
Я не іграшка в ловких руках,
хоч приваблює декого врода.
Тільки ти на вустах і в рядках,
покаяння ти і нагорода.
Приворотного зілля подав,
я пірнула за віршами в хащі.
І… прозріла за мить, от біда,
ти мережиш для інших ще кращі.
Немовля ніби плаче вночі,
чи від голоду, чи то від болю.
То душа моя в нетрях кричить,
і розшукує в темряві волю.
Світ розбився в простих дзеркалах,
я закрила без розділу повість.
А розплати не жди, я не зла,
хай карає тебе твоя совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2024
автор: на манжетах вишиванки