Немає трембітам віри.
Немає віри трембітам.
Ніхто не тримає міри
серЕд сего злого світа.
З високої кручі - нюрка!
А спасу нема нізвідки.
Хоч в руцях у Бога - вудка,
та сонні Йому повіки.
Смереки хіба заплачут.
У горах - стрімкі потоки.
Тут місця нема ледачим.
Тут навіть старим - нівроку!
Допоки не втне трембіта...
А, може, то знов здалося?
Минає помали літо.
Складає в стоги колосся...
12.08.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2024
автор: Леся Геник