Зігрій мене, осінній дню ласкавий.
Торкнися оксамитовим теплом .
Ми літо, що так швидко відбуло,
Посадимо качині на крило,
Коли востаннє здійметься над ставом,
В який із неба сині налило,
Де у рудім шелестнім очереті
Гніздо спустіле жменя із корча
Тримає міцно. Крякнуте "Прощай"
Відчує на обвітрених плечах
Старий місток, а у веселім злеті
Вгадається прихована печаль.
А ти мене, осінній дню ласкавий,
Поклич на берег, опустілий враз.
Там білий кінь, що кличуть його Спас,
Бо в яблуках жовтавих, не допас
Запізнім цвітом розпашілі трави,
Поміж яких ще серпень не угас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2024
автор: Горова Л.