*****
Із кожним днем я наближаюсь
До неминучої кончини
Своєї, та я намагаюсь
Не думати про неї. Днини
І ночі, що я проживаю
На цьому світі, я стараюсь
Прожити так лиш, як бажаю.
Зустрічним людям усміхаюсь,
Хай навіть іноді не дуже
Себе я добре почуваю,
Та вірю я, що серце дуже
У себе в грудях я тримаю,
Яке всі темні почування
Спроможне в безвість відпустити,
Натомість світлі, мов світання,
Назавжди в себе упустити,
Щоб ними я лише ділився
З людьми, яких же зустрічаю.
Для цього я і народився.
У цьому сенс життя вбачаю,
Яке мені, як всім, надане
На цьому світі голубому,
Аби здійснилось все жадане,
Хай де би я не жив на ньому.
Жадаю ж я, щоб не тужили
На світі цім великім люди,
А щоб у злагоді всі жи́ли
Впродовж всього життя усюди,
Аби скінчились всі нещастя
Й щоб ми не мали їх повіки,
Аби прийшло до нас всіх щастя,
Та не у гості, а навіки,
Допоки не стече рікою
Життя, яке не повернути,
Коли мине, нам із тобою,
Бо так воно й повинно бути.
Євген Ковальчук, 30. 01. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2024
автор: Євген Ковальчук