Живеш власними згадками,
Колись в красиву закохана.
Не сховаєшся тими словами,
Що роками уже забрьохана.
Хочеш, щоб бачили молоду,
Коли злітаєш у своїх мріях.
Вже з бабцями в однім ряду,
Шарлатанство у твоїх діях.
Показуєш бажане за дійсне,
Себе досі подаєш молодою.
Твориш собою казки дійство,
Куди впала, вся з головою.
Найбільше виказують руки,
Ніщо вже не зробиш з ними.
Берешся хвацько за боки,
Вони ж виглядають старими.
19 лютого 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2024
автор: Володимир Кепич