МОЇ РОКИ
Розміняла я ЗОЛОТО віку,
осінь СРІБЛО вплітає у коси.
Вже лелека мені на потіху
ДІАМАНТИ – онуків приносить.
Сипле роки ПІЩАНИЙ годинник,
тануть в безмірі віхи і люди.
Лиш єдина ЛЮБОВ незамінна
що жила і живе й вічно буде.
Потьмяніли КОРАЛИ і ПЕРСНІ,
не приваблюють більш загадково.
Бо тепер МИЛОЗВУЧНО на серці
КРИШТАЛЕМ випромінює СЛОВО.
09.09.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2024
автор: на манжетах вишиванки