Вересовий ель (пісня по баладі Р. Л. Стівенсона)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9z0MidZNeBU[/youtube]
Із  вересу  дзвіночків
Варили  в  давнину
Ель,  що  солодший  меду,
П‘янкий  –  куди  вину!
Вони  варили  й  пили,
І  у  благій  марі,
Не  покидали  днями
Осель  з-попід  землі.

Повстав  король  Шотландський,
Приніс  в  їх  дім  війну,
І  піктів  розгромивши
Гнав  наче  дичину.
Червоними  горами
Гнав  милями  усіх,
Тіла  малі  їх  кидав  –
Мерців,  і  ще  живих.

Прийшло  в  країну  літо,
Червоним  верес  став,
Та  як  його  варити,
Ніхто  тепер  не  знав.
В  могилах,  мов  дитячих,
Що  на  вершинах  гір,
Лежали  пивовари
Під  небом  повним  зір.

Король  в  червоний  верес
Заїхав  літнім  днем,
Гул  бджіл  і  плач  кроншнепів
Селили  в  душу  щем.
Король  у  гніві  їхав,
Як  тінь,  бліде  чоло,
Його  –  увесь  цей  верес,
А  еля  не  було!

Та  ось  його  васали,
Гуляючи  в  горах,
Під  скелею,  що  впала
Знайшли  малих  невдах.
Ті,  видерті  зі  схову
Терпіли  мовчки  все,
Син  і  старенький  батько  –
Останні  з  піктів  це.

З  коня  король  дивився
Униз,  на  шкідників
І  карликів  смуглявих,
Немов  очима  їв.
Над  морем,  край  обриву,
Їх  темний  силует  –
«Життя  вам  подарую,
За  випивки  секрет».

Стояли  син  і  батько,
Високий  і  низький
Довкіл  червоний  верес,
І  знизу  гул  морський.
І  дзвінко  батько  каже,
За  море  голосніш:
«Є  слово  наодинці,
Король  почує  лиш».

«Життя  старі  цінують,
А  честь  –  річ  незначна,
Секрет  продав  би  радо»,    
До  короля  луна.
Був  тихим  його  голос,
Та  ясний  і  дзвінкий:
«Секрет  продав  би  радо,
За  сина  страх  лиш  мій».

«Життя  так  мало  значить,
І  смерть  для  молодих,
І  честь  продати  важко,
Як  син  побачить  гріх.
Схопи  його,  величний
І  кинь  на  глибину,
І  я  секрет  відкрию
Дарма,  що  присягнув».
   
Вони  схопили  сина,
Опутали  всього,
І  хтось  один,  з  розмаху,
Удаль  жбурнув  його,
І  в  море  тіло  впало,
Мов  хлопчик  то  малий,
А  батько  був  на  кручі,
Останній  пікт  живий.

«Сказав  тобі  я  правду
Боявся  сина  я,
Не  брив  ще  бороди  він,
Міг  вибрати  життя.
Тепер  тортури  марні,
Пали,  кидай  зі  скель,
Піде  разом  зі  мною
Наш  вересовий  ель.

Мій  переклад  і  текст  оригіналу  тут  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008815

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2024
автор: Віталій Гречка