Розіллю я у келихи
літа останки,
смакуватиму ним
від зорі й до зорі,
почекайте ще трішечки,
любі мої філіжанки,
сп'ю я літо своє,
хоч і осінь уже на порі.
Голуба далечінь
ще всміхається з неба,
і підморгує сонце
приємним теплом,
моє літечко-літо,
спішити не треба,
насить мою душу
по вінця зелом.
Ну а потім збирайся
в далеку дорогу,
усміхаючись сонцем,
спаковуй валізи,
проведу я тебе
ген туди за пороги,
де вже осені чути
музичні релізи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А