Осінь ледь помітно підкрадається.
Спочатку подекуди жовтими листочками, які ліхтариками світяться на зелених ще деревах або маленькими корабликами плавають по ставку.
Зовсім недавно, здається, вітер сипав білими цвітом з дерев, а тепер от дмухнув різко - і посипалися з аличі жовті пелюстки.
Несподівано у ставку вода стала відчутно прохолодна, незважаючи на спеку.
Пртім підкрався вечірній холодок у супроводі гучних цвіркунів, незмінних супутників старого літа.
Друге цвітіння троянд надто тендітне і нетривке. Квітка лиш звцвіла - і вже пелюстки облітають, ніби рослинка втомилася і хоче спати.
Запах сухої трави будить сум.
Чому ж? Начебто ще літо? Так, ще начебто літо, але вже відбувся Спас за новим календарем.І оці всі зміни....
Так шкода тепла, шо потроху віддаляється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: Мирослава Жар