Дощ монотонно ляга краплинами на чоло.
Вода із небес оголяє ганебні стигми.
Не переймайся знов за тим, що давно відгуло,
Де є обнулений факт по життю парадигми.
Що все є не так, відчуваєш на повну нутром.
Перехід квантовий - фантазія, чи поразка.
Бо не може в житті без кінця панувати зло.
Бо комусь нині пекло, комусь давно є казка.
Ще один прожито намарно обнулений день,
Ще один канув у прірву, в історії лету.
Недовіра і страх у тисячних переплетінь...
Хто ще майбутнім тривожним лякає поета?...
Хтось нині живе в благодатнім раю на землі,
Для когось - це життя є невідмоленим пеклом.
Як жити, щоб життєдайний потік не обмілів,
Як навчитися правді, щоби враз не померкла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2024
автор: Тамара Шкіндер