зникло минуле пропало майбутнє
лежу серед поля трави
а бомби свистять та мені їх не чутно
не встану я бо неживий
втім звідкілясь лине голос двохсотий
іди вже до Мене іди
отут твої друзі з пекельної роти
назавжди лишили сліди
ось вони бачиш не злодії хижі
і не торбохвати якісь
і не на Мальдівах і не у Парижі
а тут де божественна вись
звідси їм видно всю нечисть останню
всі хитрощі в душах людських
і тільки німотна хвилина мовчання
ще здатна дістатись до них
скинь всі забрала відкинь усі яви
заплющ свої очі й зітри
з екрану свідомості думку вертляву
й замри на хвилину на три
втрапиш у стан звідки вихід можливий
не так як у тих хто пішов
і може гляди тобі зробиться диво
ти станеш людиною знов
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2024
автор: Щєпкін Сергій