Я знову перечитую листи
Живе кохання довше від людей –
Укотре переконуємось в тому.
Бува, веде то в прірву, то в едем.
Шляхи туди нікому не відомі.
Я знову перечитую листи…
Твої… Чому? Сама того не знаю.
В них почуття вбудовані в мости,
Що душі наші раптом поєднали.
В них стільки ніжності і теплоти,
Що іноді чомусь мені здається,
Що не земний ти чоловік – святий,
Якого моє серце не зречеться.
Із чистого мережива зізнань
Потоком почуття нестримні ллються,
Які не кожен у житті пізнав,
І без яких не існувало б людство.
Читаю я не вперше ці листи,
Та серцю в грудях знову стає тісно.
Гадаю, нас Господь обох простить
За те, що стріли ми кохання пізно.
Перебираю щирості рядки,
Ізвідки струменить палке зізнання,
Вкарбоване не на роки – віки
І гімном стане вічному коханню!
26.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2024
автор: Ганна Верес