У себе в полоні

Коли  це  закінчиться,  Боже?
Я  тільки-но  стала  одужувать.
Ти  тицьнув  мені  крихту  радості
Щоб  все  моє  тіло  напружити.
Тепер  я  знову  розчавлена.  
І  хочу  пошвидше  розбитися.
Я  хочу,  мов  цукор  у  чашці
У  теплій  воді  розчинитися
Та  жодна  із  ручок  не  пише
Й  писати  доводиться  пальцями
Якби  це  була  його  шкіра
Й  рядка  написати  б  не  зважилась
Я  знову  усе  забуваю
До  першої  ноти  агонії
Як  важко  себе  ненавидіти
Як  темно  у  себе  в  полоні.
 
17  Квітень,  2021

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2024
автор: Наталі Стриж