Планета Земля, краса незвичайна,
Хворіє вона повік бідолашна,
Не миряться люди, ділять кордони,
Відвічні нащадки злої пого́рди.
Чому споконвіку здійснюють війни,
А жадібність душу губить все грі́шми?
Та досить, відверто хвастати рівнем,
Прийшов у світ голий, в цьому і підеш!
Плюндруємо хижо щастя від Бога,
Й леліємо врешті біса в долонях,
А треба б лишити мудрість надалі,
Новим поколінням світло скрижалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2024
автор: liza Bird