Ніби лялька́ми бавляться нами –
Смикають нас за нитки́.
Гасне свідомість, жи́вить натомість
Серце лише негатив.
Ставлять у позу, збурюють розум –
Чвари в театрі ляльо́к.
Тягнеться п'єса – має агресор
З кимось при владі зв'язок.
Кро́плені тра́ви в барвах заграви
Знову віщують біду.
Часу не гаю, боса до гаю
Спа́дню* на зустріч іду.
Маю потребу ві́ршами тре́бу*
Обрію класти до ніг:
Ось тобі ві́рші чисті та грішні –
По́диху видих і вдих.
Маю надію, що веремі́я*
Згодом пірне́ в небуття –
Най весь непотріб зі́йде за обрій
В по́мерки без вороття!
22.07.2024
*спа́день - захід сонця
*тре́ба (заст.) - жертвоприношення
*веремі́я (перен.) - складні обставини зі швидким розвитком подій
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2024
автор: Олена Студникова