Отямся, світе!
Хіба ти, світе, ще не на межі,
Коли дозволив діток убивати?
Чи то духовно так ти зубожів?
Та правду ні спалити, ні сховати!
А може, ти давно уже осліп,
Що варварства не хочуть бачить очі?
Москва ж вбиває нас, і це не кліп –
Летять ракети вдень і серед ночі.
А мо’, не хочеш ти війну спинить
Із інших міркувань, із меркантильних,
Бо гинуть наші – не твої сини
І донечки-красуні, горді, стильні?
Хіба не твій це перед Богом гріх,
Що вбивства чиняться на землях наших?
І це не просто є обставин збіг –
То так розперезалась дика р@ша.
Отямся, світе, з силою зберись,
Їй скоро стане мало й України!
Сьогодні дій – не завтра, не колись,
Якщо не хочеш від Кремля загинуть!
15.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: Ганна Верес