Потяги

Ось  вони  йдуть  -
Споконвічні.
На  обличчях  запудрені  
Колії  залізничні,
Перетини  векторів,
Горбаті  трикутники.
Ніхто  не  побачить!
Потяги  котяться
Тихо-претихо  
До  пунктів  призначень,
До  вокзалів  нічних:
Ніхто  не  почує
Уривчасте  дихання.
Ось  вони  йдуть  -
Розперезані
Мадонни  Модільяні.
Шкіряться  узвичаєно,
Висловлюють  тези
Про  сенси  кохання.
День  витікає  
З  небесної  склянки  -
І  потяги  йдуть  
По  шляхах  на  щоках
До  ра‌нку.
©  Юлія  Красіна  2024

Дякую  за  донат! 
Картка  5354  3210  8793  5087

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Юлія Красіна