Денно – холодом по венах
Звук тривоги, гул сирени.
А що ж там, де ближче до війни? –
«Руській мір», нечисті гени,
Свій язик… Ой леле-нене,
Скаже хто, з чиєї це вини?
Не стихає, виє далі,
Смерть чиюсь несуть «кинджали»
В Миколаїв, Харків та Херсон.
І десь там бабуся Галя
Від жахіть оберігає
Безтурботний внуків тихий сон.
«Гради», «смерчі» і «зеніти»…
По світах – вкраїнські діти.
Де ж та, в біса, радість? Не збагну!
Різнотрав’ям, різноквіттям
Пахкотить достигле літо,
А на серці – присмак полину.
20.07.2024
© Надія Бойко
Картинка – з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Надія Бойко