Ірині Фаріон
(Посмертно)
Чи більше зло існує в цьому світі,
Як жінку-патріотку… вдома вбить,
Чиї думки і дії були світлі,
Не тільки вбивцю – це й народ ганьбить,
Що не дослухався до слів її високих,
Що крил її в польоті не вберіг,
Котрі живили українські соки
І втрапили за Вічності поріг!..
Гарячий липень серце вкутав льодом…
Закляк від болю й жаху сивий Львів…
Стріляли в совість нашого народу,
Хотіли утопить її в крові…
Та совість невмируща, як відомо,
Як і любов у серці Фаріон
До України, мови її й долі.
Це був її надійний бастіон.
Душа ж убивці, підла і мерзенна,
На УКРАЇНКУ руку підняла,
Щоб мудрості не сіяла та зерна,
Колосся смерті їй в вінок вплела…
Здригнулася від болю вся Вкраїна…
О, скільки ж закривавлених вже скронь!
Пригне на мить перед всіма коліна.
Засяє в небі зірка Фаріон.
І звідти буде кликать патріотів
За волю й мову вести боротьбу.
Московії без цього не збороти,
Покірності поставити табу!
20.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Ганна Верес