Окремо від тебе

Окремо  від  тебе,  окремо  від  світу  людського,
Обдертий  до  нитки,  ввібравши  усю  самоту,
Я  йшов  перехрестям  доріг,  а  докучливий  спогад
Ніяк  не  зникав,  обернувшись  на  дику  орду.
Енергія  темна  в  мені  через  край  клекотіла,
Текла  магматично  до  серця,  приносячи  сум.
Крізь  призму  негод  почуття  вибухали  без  діла,
Несли  громовиці  під  шкіру  оголену  струм.
Таке  каламуття  не  втримає  Божа  істота…
Та  я  ще  тримаю  щосили,  немовби  Атлант.
Збирати  свій  Всесвіт  до  купи  –  пекельна  робота,
Щоб  жити  з  безладдям  оцим,  треба  мати  талант.
Окремо  від  тебе,  окремо  від  цілого  світу,
Обдертим  до  нитки,  зникаючи  вкотре  з  очей.
Останній  із  роду,  я  йшов  у  дощі  без  просвіту,
Неначе  ховався  від  себе,  від  звичних  речей.

20:37,  25.09.2021  рік.

Зображення:  https://akspic.ru  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2024
автор: yusey