Жнива криваві
Зима снігами щедрими диміла,
Втомившися від частих завірюх,
Доточуючи день, вона несміло
Ховала свій теплесенький кожух.
Саме тоді ввірвалася зухвало
У Україну московитська рать…
І почались жнива важкі, криваві,
Котрі затіяв «учорашній брат».
Колони танків, бомби і снаряди
Терзали душі кожному із нас,
Людей невинних накривали «гради».
Не обирав для цього ворог час.
Бажання нас поставить на коліна
Москвою керувало в перші дні,
Та воля в душах наших є нетлінна.
Вона лише міцнішає в війні.
Хоч нас лягло в боях уже немало,
Повернення не буде у Союз.
Ми зброю міцно у руках тримаєм
Із клятвою собі: «Я не скорюсь!»
2.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2024
автор: Ганна Верес