Їду нарешті до рідної хати,
Яка одиноко стоїть край села,
Там зелен-барвінок й трава неприм"ята
Й тронда під вікнами вже відцвіла.
Охоче пройдуся стежками дитинства,
Хоча заросли полинами вони,
Додасть мені сили прозора і чиста
Водиця джерельна зі смаком суниць.
З портрета привітно всміхнеться матуся
Гарна така, як колись молода.
І спогади теплі наповнюють душу,
А на очах - ностальгії сльоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський