І старість порою
Бува золотою
І радість до серця несе,
Тримаємось разом,
Голубко,з тобою
І дякуєм Богу за все.
Встаємо раненько,
Лягаєм пізненько,
Тримаємось ми на ногах,
Тримайся за мене,
Моя солоденька,
До поки є сила в руках.
Кажуть що старість
Зовсім не радість,
Мабуть що люди грішать,
Візьмемо на руки
Ми любих онуків
І розквітає душа.
Дні коротенькі
Та ночі довгенькі,
Ранок як радість для нас,
Який же він милий,
Який солоденький,
Дарований Господом час.
І старість порою
Бува золотою
І навіть на диво легка,
Коли поруч двоє,
Щасливі обоє,
Бо руку тримає рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2024
автор: Малиновый Рай