Горював старий колодязь:
Не було людей давно.
Заросло усе в господі
Ржа в цебрі проїла дно.
Заплели тенета хмелю
Необжиту глушину
Вила пусткою оселя –
Третій рік в журбі минув.
Та вслухаються і нині
Бідолахи у вітри.
Може вийде господиня,
все навкруг причепурить?
На селі полив – то праця:
Помідорчик побурів…
Воду діставала вранці,
Щоб нагрілась у відрі.
Натягає воду в ночви,
Та як сонечко спаде,
Голосом дзвінким жіночим
Кошеня позве руде.
Разом – тішаться врожаєм.
Бабця гладить мовчуна
І городець поливає –
Все ж – удвох, а не одна.
… За межу пішла. Вертати
Не дано у цей їй світ.
Всиротіли сад і хата.
І сумний голодний кіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2024
автор: Білоозерянська Чайка