У світі пташиному різні пернаті.
Є пірʼям яскраві, є дзьобом багаті.
Хтось крилами сильний, чи зором, чи співом.
І кожен є цінним, вважається дивом.
Але серед них є підступна зозуля,
У світі отому їй злагода муля.
Щоб ладу бодай зіпсувати окрайця,
У гнізда пташкам підкидала та яйця.
Птахи в тих місцинах були толерантні,
Місця в гніздах мали чудові, вакантні.
А часом у них не питали і згоди,
Годуй та рости це «створіння природи»
Та мали ці вилупки матері вдачу
Жорстоку, нещиру, до праці ледачу.
Гнітили «братів», забирали в них їжу.
Натуру свою демонструючи хижу,
З осель виганяли та всівшись на троні,
Казали усім, то їх гнізда - ісконні…
Птахи потерпали, втрачаючи сили,
А потім зібрались і от що зробили.
У гнізда свої перекрили кордони,
І скрізь вартували, створили заслони.
А хто просочився, у дзьоба валізу,
На крилах зозуль перекреслили візу.
Та всіх до мамаші під рідне крило,
І вільно пташинство собі зажило.
А підкидьки й досі блукають в гайку
Й шукають «величну маманю Ку-ку».
Аби у світі й гніздах не настав пустир,
Женіть подалі звідти зозулиний мир…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2024
автор: Ірин Ка