Пам"яті Валентини Манільчук уродженки села Буряки,
земний день народження якої припадає на 14 липня,
присвячую:
Вона любила Буряки –
Село маленьке на Поділлі.
Ще із дитинства всі стежки
Були знайомі в нім і милі.
Вона любила рідний дім,
Сестер: і Нелю, і Людмилу,
Помер брат Віктор молодим...
Й печаль все мороком покрила.
Вона любила всю сім'ю..
Свою матусю доглядала
Та вечорами у саду
Із нею довго розмовляла.
І рідних діток дорогих:
Синочка Вітю і Світлану,
Готова й небо прихилить,
Аби їм краще жити стало.
Невістку Таню, зятя Сашу,
Діану - внученьку свою,
Й чекала, щоб у хату нашу
Вніс бусол Діму у сім'ю.
Вона любила тепле літо,
Життя любила і квітки,
Хотіла внуків ще глядіти,
Щоб знати: як вони росли.
Проте не сталось.. Не збулося..
Та смерть жорстока підійшла,
Забрала у дітей бабусю,
А слідом й маму повела.
Не стало доброї людини,
Вона пішла ув інший світ.
Земні народини є нині..
Хто знав матусю - пом’яніть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2024
автор: Ольга Калина