Якось із брехнею
Правда пострічалась
І, йдучи із нею,
В неї запиталась:
«Нащо ти на цьому
Світі поживаєш?
Ти ж лише на ньому
Біди викликаєш.
Користі із тебе
Жодної немає».
«Краще глянь на себе»,
Та відповідає.
«Хай тебе шанують
Люди, поважають,
Наче скарб, цінують,
Та всі добре знають,
Є такі моменти,
Де ліпш набрехати,
Аніж аргументи
Дійснії надати,
Щоби не зробити
Гіршу обстанову
І у ній не жити
Знову, знову й знову».
Правда їй на теє
Так відповідає:
«Хай життя важкеє
У людей буває,
Та воно з тобою
Кращим в них не буде,
Кожен лиш з тобою
Більш проблем здобуде.
Правда порятує
Їх лише святая,
Бо тому й існує,
Навіть хай гіркая».
Євген Ковальчук, 18. 01. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2024
автор: Євген Ковальчук