Їхні пальці провітрюють сторінки книг,
Що стрекочать мов бабки над ставом, — в старій крамниці.
І цвітіння води, і повітря старих надій,
Надихає на сум і збираються серце втопити
У затхлім хвилінні застояних вод-чорнил.
Все по літерах топчуться стерті підошви твої,
Серед сотні дрібних, прописних, що торгують шляхами,
Я залишив сліди, ще підбиті з новітніх часів
Де «З любов’ю» лишається відтиск старих сандалів,
Але ти затоптала внівець перебивши сліди
І в землю втиснула античне: «іди за мною».
23.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2024
автор: Володимир Каразуб