"І прикро дідові старому…"

І  прикро  дідові  старому,
і  зле  від  болю  і  жалю.
Приспав  би,  може,  власну  втому,
та  не  від  втоми  я  хриплю.

Не  за  окрему  полонину,
не  за  якусь  одну  красу  —
мені  болить  за  Україну,
за  не  розірвану,  за  всю.  

І  тішу  я  себе  думками,
коли  блукаю  де-не-де,
що  розум  ще  подружить  з  нами
і  нас  до  чогось  приведе.

Не  захолоне  серце  в  грудях  —
як  свідок  проданих  дібров,
прив'яне  ненависть  у  людях
і  пустить  пагінці  любов.

Не  заголосить  більше  мати,
не  виб'є  очі  брату  брат,
не  з'їдуть  з  глузду  демократи
у  пошуках  причин  і  зрад,

не  стане  болісної  днини,
прогляне  мир  і  Божа  гладь...
Чомусь  такої  України
ніхто  не  хоче  будувать.
---

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2024
автор: Олександр Таратайко