* * *
Глиняним коником квітень
В клечану даль поспіша.
Як же його зупинити
Юна хотіла душа!
Поки плетуться аркани
Із запашних пелюсток –
Вдаль з-під руки я погляну,
Коника чуючи крок.
Ех, заманить його в пастку
І прив’язать до руки –
В жилах охота циганська,
Тільки безсилі пастки.
Вітряно коник пронісся,
Зоряним пилом обдав.
Жаль. Бо на ньому дитинство
Вкотре мене покида.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101654
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2008
автор: Діма Княжич