Жура, мов з оксамиту шаль,
покрила зверху до зап'я́тка*.
З дитинства відчуваю фальш –
її у світі подоста́тком...
на жаль...
Час експортує дні у файл,
стирає сенси недоречні.
Пірнає жур* у фарби мальв,
де мить готується до втечі...
без гальм...
Минає ніч, леліє даль.
Ранкова зірка в небі згасла.
На кобальт неба ліг кораль.
Втім, блага випито завчасно
ґрааль...
27-28.06.2024
*зап'я́ток (діал.) - задня частина п'яти.
*жур - те саме, що жура́.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2024
автор: Олена Студникова