НЕЗБОРИМА
Краще б на невідому орбіту
я сховала самотність від світу.
Не з боязні палила б мости,
а для рідних відраду знайти.
Щоб вночі навіть небо розквітло
я б самотність занурила в світло,
хай її обпікають зірки,
я зніму з серця присмак гіркий.
Хто сказав, що вона незборима?
Я б втопила самотність у римах.
Не потрібен мені цей дует,
надокучила гра в тет-а-тет.
Зазвичай, я закохана в тишу:
то тривожну, то сонця ніжнішу.
Тож безглуздо шукати натхнення,
де самотність краде одкровення.
Втім, я ще не вернулась з двобою,
щоб побути хоч хвильку з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2024
автор: Полісянка