Чи всесвіт мовчання пробачить?
Наважишся, врешті, на фразу?
Загралися в ігри дитячі,
А треба лишень бути разом.
Навіщо незгоди і битви?
Для рідних вони неприйнятні.
Як хочеться просто любити
У злагоді та благодаті.
Обоє ми – недосконалі,
Мовчання страшніше отрути.
Стають неважливі деталі,
Улюблений голос почути б!
Спікає безмовність нещадно,
Мов кисню забракло неначе.
Неспинно благати я ладна:
Прости! І тебе я пробачу…
І промінь народиться десь там,
Надією сповняться висі.
Життя моє! Радість! Мій всесвіт!
Я ревно молюся: озвися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2024
автор: Білоозерянська Чайка