Знаєш, я просто стояла розламана горем,
Поглядом мертвим дивилась безцільно увись.
Сльози стікали з дощем у самісіньке море -
Море ілюзій життя, які так й не збулись.
Знаєш, я просто хотіла побачитись знову,
Просто хотіла щоб ти повернувся живим.
В думах тепер залишились останні розмови,
Й ті з кожним днем розвіваються швидко мов дим.
Голос мій болем і жалем до тебе озветься
Через реальність, що втілилась в справжній кошмар.
Ти все це знаєш, я вірю усім своїм серцем,
Бо споглядаєш на землю з самісіньких хмар.
19.06.2024
©Валерія Кропівна
P. S. Світлої пам'яті І. Якименко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2024
автор: Валерія Кропівна