Загоює сонце розхристану рану.
Лиш око не бачить цей бажаний ранок.
І все ж таки променям я посміхнуся -
Із болем мімічним в життя повернуся.
Та й ластівок гомін... Дроти позаймали.
Світанок вони як виставу чекали.
Співайте! Радійте! Триває життя!
Оновлені ранком мої почуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2024
автор: DIM