Роздрібленість півоній,
Пелюстки по стежині,
Враз вітер, звук симфоній,
Немає, мрій віднині.
Покроплені, рудим дощем,
Не вирватись надіям,
Когось під серцем пече, щем,
Та свято лиходіям.
Жура… скалічені життя,
Як молодість, розквіт сил,
На жаль, згуба до майбуття,
Катма, спроможності крил.
Своє, подарувать єство,
По стежці життєздатний,
Але ж, чому посмів цей хтось,
Утілить, чорну заздрість.
І знехтувати красою,
Щоб мати миті щастя,
Та лиш, вмиється сльозою,
Шкода́, то не причастя.
Чом доля, гнобить жорстоко,
За що, впав весняний цвіт?
Засипле ворох глибоко,
Байдужість згубить весь світ.
15.06.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2024
автор: Ніна Незламна