Бачиш? Небо низько нахилилось.
Кожен спраглий відає листок –
Буде дощ. Такої хочу зливи,
Щоб промокло тіло до кісток.
Щоб гроза над містом пролетіла!
Змила все. Прибила до землі.
Поверни мені чутливість тіла,
Через ці краплини-кришталі…
Обважнілі тче задуха хмари,
Каменем лягають на думки
Всі мої надумані примари,
Всі – тобою писані – рядки…
Буде дощ! Бо я про це молилась,
Щоб пройшов, очистив, все забрав,
Щоб верба до клена прихилилась
Через іскри крапельних уяв,
Схвилювався ти, назустріч вийшов,
Взяв для мене – із турботи – плащ,
Крізь дощу завісу очі-вишні
Виглядав, хвилюючись, хоч плач,
Щоб спитав: «Кохана, ти не змерзла?
Йди, тебе я палко обніму»
Буде дощ. Мені сказали верби.
Вірю Вербам, Небу і Йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2024
автор: Ірина Лівобережна