На 12 поверсі поселилась вона,
Звела гніздечко зАтишне для птАшок.
Знайомим ритмом плакала струна
І вечір заглядав до них під дашок.
На стінах па лишав німий нічник
І світлячками гладив їхню шкіру.
Вона не дихала і він принишк,
Коли у їхні пальці ніг повірив.
На простирадлах тіла пластилін
В любові разом їм ліпити м'яко.
Уже і сутінки встають з колін,
Щоб їх від всіх сховати усіляко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2024
автор: Kлер Клер