Коли війна мине, тоді
Настане мирний час,
Кінець поклавши цій біді, –
Війні, що нині в нас.
Війна, що сповнена лиш зла,
У наш коханий край
Зненацька вторглася, прийшла,
Поклавши миру край.
Зі сходу вторглись вороги
До нашої сім’ї,
Без краплі співчуття й ваги*
І почали її.
І нині точиться війна.
Невинна ллється кров.
Війна, яка украй страшна,
В нас почалася знов.
Та ворогам на здаємось
Ми, проти них щосил
Та зі сміливістю б’ємось
За мирний небосхил,
Свободу й волю, що для нас
Дорожчі понад все.
Як прийде переможний час
Наш, знов їх принесе
Він нам. Ми з ними будем жить.
Війна ж мине навік.
Не будемо ми більш тужить,
Свій коротати вік.
Ця світла мить уже іде
У наш коханий край,
Хай досі ще війна гуде.
Тоді ж їй прийде край.
Її не буде. Буде мир,
Що кожного із нас
Візьме́ у свій солодкий вир
Уже наповсякчас.
*Вага – тут заст. Вагання
Євген Ковальчук, 17. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2024
автор: Євген Ковальчук