Рясний дощ поливає землицю,
Кропить села з містами, гаї та поля.
Біжить в гори, шукає криницю,
Що чекає на люд, що приходить щодня.
Не минає ставки і заплави,
І впадає в обійми притишених хвиль.
Та питається в моря, як справи,
Пролетівши із вітром з півсотні ще миль.
І милується квітами в колі,
Залишає краплинки на них дощові.
При дорозі щось шепче тополі,
Що розкидала пух по зеленій траві.
Без різниці вмиває все суще,
Бо така є природа земного буття.
Щоб оновленим було прийдешнє -
Розверзаються громом й дощем небеса.
08.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2024
автор: Валентина Ланевич