Харків, с. Ветеринарне, кордон.
Село, якого більш нема,
Долі, що розвіялись по світу,
Навік у пам’яті зима
Й не дочекатися там літа.
Біжить безжальний календар,
Вже третій рік змінив сторінку,
Малює, ніби писанкар,
Буття із сірого відтінку.
Стоїть в руїнах мертвий сон,
Лиш вітер моторошно грає,
Нема будівель, ні вікон,
Із тіні тиша лиш ступає.
Не чути сміху, ні пісень,
Які ще вчора забавляли,
Не видно більше тут людей,
Що в колі друзів жартували.
Стоять занедбані поля,
Де жито рясно колосилось,
Навколо мертвая земля,
Нічого більше не лиши́лось...
Село, якого більш нема,
Що ли́шилось на мапі світу,
З війной назавжди тут зима
Й немає більше місця літу.
08.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2024
автор: Аліна Ємельяненко