вуста з корицею
розкришеної цеглини
знають все про розмурування
абрикосових кісточок
просипаних за комір вітру
повз красу закінчення
джмелиного лету
на моторній ноті
в студіях жалопису й
кленової хіромантії —
з виведенням рівняння рівності
коли на поверхні плеса
тіло риби і тіло каменя
озвучується однаковим сплеском —
з виведенням рівняння
відданості й ностальгії
коли розмокла зелена барва
долає межу листка
проте лишається ним назавжди —
з тихим введенням
світла у рівновагу
коли все перелічене
тоне в нім — а воно у них —
без розділового знаку обрію
в пунктуації нероздільності
і свободи
25.05.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2024
автор: Тарас Яресько