*****
Цінуємо ми все, що нині маємо
Лише тоді, коли його втрачаємо.
Тоді його нам цінність відкривається,
Що кожен з нас збагнути намагається,
Як він на світі цім без нього житиме
Тепер і що без нього бо робитиме.
Такі думки у розум закрадаються
Й належне рішення знайти стараються,
Щоб вийти зі скрутного вкрай становища
У затишний куточок пристановища
І в згоді в ньому жити залишитися,
Допоки в грудях серце буде битися.
Одні його знаходять просто, з легкістю,
З ним видихнувши врешті із полегкістю,
А інші, як ретельно не шукатимуть,
Яких для цього сил не докладатимуть,
Його ну аж ніяк не можуть вгледіти
Чи просто не вдається їм розгледіти
Його як слід, йдучи життя дорогою
З душею власною сліпою, вбогою,
Якій чогось постійно бракуватиме,
Від чого вік вона у них й страждатиме,
Якщо вони належно не робитимуть.
Так, як живуть тепер, і далі житимуть.
Адже змін не досягнеш зі скорботою,
А також бездіяльністю. Роботою
Досягнеш їх ти, працею належною,
Та зовсім вже ніяк не протилежною.
Тож щоб лиш щастя в кожного водилося,
Бажаю, щоб вам добре всім робилося.
Євген Ковальчук, 06. 01. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2024
автор: Євген Ковальчук