Завжди брехня, що лине із твоїх уст,
В той час від неї, по гілочках йде хруст,
Навіть природа відчула зухвалість,
Що спонукає, можливо це заздрість?
Знов витворяєш і заробляєш гріх!
Тут вітер вмить, розносить зрадливий сміх,
Не змиє й дощ святою водою,
Й ті намагання вмитися сльозою.
Як показуха, що каєшся нині,
Черства душа, не ллє сльози полинні,
Жаль не ятрить, твоє серце і біда,
Що у твій дім, принесла вчора війна.
Ти, як акторка, у храмі граєш роль,
Чому забула, наш, родинний пароль?
Все відгороджувалась, як цариця,
Поза очима, часто звуть - лисиця.
Знак зодіака, теж багато значить,
А чи Боги, тобі усе пробачать?
Тож з голови відкинь туман, покайся,
І врешті – решт, сама собі зізнайся.
Що не годиться, отак жити далі,
Лише гуртом позбудешся печалі,
Але ж для цього, потрібне уміння,
Та перш за все, іще мати стремління.
Чи здатна виправити, думаю ні,
Можливо в роздумах, ти так день при дні,
А чи відмолиш всі гріхи довіку?
Навряд вже приймеш, від життя утіху.
Вже п’ятдесят тобі, як мавка блудиш,
Нащо в криниці, ти водицю мутиш,
На жаль, не стала оберегом сину,
Не вишивала славну сорочину.
Грошей бажала? Не болить, що здала?
Йому ж минуло, всього лиш двадцять два,
Не зрозуміла, що йде страшна війна?
А не занадто, це висока ціна?
Не чоловік пішов, а сина віддала,
Він боягуз напевно. Тобі ганьба!
Не захистила, чи не знала закон,
Тепер молись вдень і вночі до ікон.
Щоб повернувся син із поля бою,
І жив, як люди, замав кращу долю,
За вчинок свій, в стражданні будеш жити,
Й майже щодня, святую воду пити….
Щоб він колись, насмілився простити.
06.06.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2024
автор: Ніна Незламна