[b]В[i][/i][/b]есняний промінчик сонця ласкоче,
[b]Е[i][/i][/b]легію більше співати не хоче,
[b]С[i][/i][/b]он білосніжний вже в річки стікає,
[b]Н[i][/i][/b]авколо все знову у зелень вкриває.
[b]А[i][/i][/b] зима прощається ходою, йде тепло до нас з весною!
[b]Л[i][/i][/b]аскава краса, що сонцем вмиває,
[b]І[i][/i][/b] подихом теплим своїм зігріває,
[b]Т[i][/i][/b]ихенько шепоче на хвилях барвистих,
[b]О[i][/i][/b]дягнута в квіти в зірках променистих.
[b]О[i][/i][/b]сіння пора все золотом вкрила,
[b]С[i][/i][/b]косила поля, на стіл вже накрила,
[b]І [i][/i][/b]в вирій птахів до весни проводжає,
[b]Н[i][/i][/b]ивам співає, мороз закликає.
Ой, заснула нивон[b]Ь[i][/i][/b]ка, буде спати зимоньку!
[b]З[i][/i][/b]асніжилося та замело навкруги,
[b]И[i][/i][/b]ви сплять сиві біля дзеркала ріки,
[b]М[i][/i][/b]орозенко малює, одягає все в сніг,
[b]А[i][/i][/b] зима укриває білой ковдрой поріг.
05.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2024
автор: Аліна Ємельяненко