Хай наше на Землі життя людське
Далеко не просте і не легке,
Однак у нас воно лише одне
І з часом, та усе-таки мине.
Тому не слід тужити-горювать,
А варто лиш належно працювать.
Тоді і посміхнеться нам воно,
Бо ж кожному із нас життя дано,
Аби лиш в світлім щасті кожну мить
На світі жити доти, доки вмить
Раптового кінця все ж не дійде
Життя, хай навіть і ніхто не жде
Його, та все, чому початок є,
Є також і кінець, що настає,
Коли його приходить час іти
Із цього світу в іншії світи,
Яких є безліч в всесвіті усім,
Мов зір на небі нашому нічнім,
Хай навіть і не бачимо їх ми.
Адже всі народилися людьми,
Яким не є підвладнеє усе,
Що всесвіт у собі всякчас несе.
Немає майже знань про нього в нас,
Лиш дещиця, хоча ми повсякчас
Про нього пізнаємо щось нове,
Що в ньому, як і кожен з нас, живе
І навіть жило з тих часів на нім,
Коли нас не було на світі цім,
В якім, як гості, ми лиш живемо,
Бо з часом з нього все ж усі йдемо.
Євген Ковальчук, 06. 01. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2024
автор: Євген Ковальчук