Заплакало небо дощами,
Туман опускається з гір.
Вже рік як нема тебе з нами,
Та ти не забутий повір.
Тихенько шепочуться буки,
Не давно відцвіли сади,
Всі рідні у горі розлуки,
Знайомі під впливом журби .
Село невеличке в Карпатах
Згадало події річні,
Ми всі односельці по хатах
Вклоняємось низько тобі.
Ми дякуєм ,мамі і тату –
Зате що зростили тебе.
Клянемо московському кату -
Забрав він життя молоде.
В задумі смереки зелені ,
Верба похилилась в журбі.
Війною життя обпалене ,
Залишилось твОїй рідні.
Усі ми помолимось щиро ,
В раю , щоб душа молода,
На вік упокоїлась з миром,
І стала безгрішна вона.
Попросим за маму і тата,
За рідних усіх ,що живі,
Господь ,щоб дав сили цю втрату,
Якось пронести по житті.
Зажурливо .Пахне журбою
І смуток якийсь повіва ,
Ми щиро всі вдячні герою ,
Якого вже з нами нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2024
автор: Іван Мотрюк