Та прекрасна днина прийде,
Як у нашому краю
Ясне сонце миру вийде.
І тоді, мов у раю,
Будемо ми з вами жити.
Будемо життю радіть,
А не гірко лиш тужити.
Сонце миру буде гріть
Ніжно нас усіх із вами,
Що й не зможем передать
Дивне щастя це словами.
Будемо ми відчувать
Всі його, коли торкнеться
Наших душ, також сердець,
А війна навік минеться
Вже, зустрівши свій кінець.
Пройде темне це нещастя,
Що лиш душу й серце ссе.
Нам усім із вами щастя
Сонце миру принесе.
Будемо із ним радіти
Кожну неповторну мить
Як дорослі, так і діти,
А не гірко лиш тужить.
Із війною піде туга.
Буде обіймати нас
Так, як обіймає друга
Друг, лиш радість повсякчас.
Сонце миру вік світити
Й гріти в нашому краю
Буде, ми ж із вами – жити
Так, неначе у раю.
Доки серце стукотати
Буде, як стукоче час,
Сонце миру зігрівати
Буде кожного із нас.
Євген Ковальчук, 16. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2024
автор: Євген Ковальчук