Я не погна і не добра - я така як є
Я винна. В чому завинила?
В недосконалий світ, доречі,
Добре розумія це
Я, зірочка, взяла тебе і народила.
Ні болю не боялась ні проблем
Ти є - інакше і не мало бути
Я не хотіла. Винна.
Тож «навіщо» - ні питань - ні тем
Ти є - цю радість досі не збагнути
Ти не просила, а я народила -
Винна. В чому завинила?
Помилки мої, а сльоза твоя
У саме серце ця реальність мене била
Нажаль, рахунки навпіл роздає життя.
Я не боялась вмерти. А тепер повинна.
Пока тобі потрібна - треба, маю...
Тож в чом моя провина? Винна!
Борги, страхи ненавиджу і зневажаю.
Я знаю - все не так, але що зробиш…
Я винна. Тож у чом моя вина?
Нічого не повернеш і не переробиш...
Помилки - невід'ємна частка нашого життя.
Моя красуня, ти дарунок долі,
Найкраща в світі донечка моя!!!
Я винна, може й мимоволі,
Але нікому не завадить каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2024
автор: Любов Люта